Цікаві факти з історії стародавнього світу

         ПЕРШІ КРОКИ «ЛЮДИНИ РОЗУМНОЇ»

Як стверджує сучасна наука, людина виокремилася від тваринного світу близько 5—8 млн. років тому.

Найдавнішими попередниками людства, за даними сучасної науки, вважають австралопітеків, котрі жили у Центральній  Африці приблизно від 4 до 1 млн. років тому. Ці істоти вже встали на ноги, але їх мозок ще не був розвиненішим за мозок мавп. Їхні нащадки парантропи i зінджанторопи мали більший мозок i використовували кістки, роги тварин та інші предмети для захисту i викопування їстивного коріння. Вони навіть вміли виготовляти примітивні знаряддя з шматків базальту та іншого каміння.

Більш розвинені  були їхні наступники — пітекантропи. Ixhi рештки вперше були знайдені в 1891—1893 роках голландським антропо­логом Е. Дюбуа на острові Ява. Пітекантропи жили приблизно 800—500 тис. років тому. Ix зріст досягав 170 см. Ходили вони виключно прямо. Але все ще були дуже схожі на мавп. Вони мали довгий i низький череп з масивним надбрів'ям, плаский ніс, не чітко виражену нижню щелепу. Обсяг мозку в них був у 1,5 рази менший у порівнянні з мозком сучасної людини. Проте, пітекантропи вже вміли полювати, відрізняти їспвні рослини i виготовляли хай i дуже примітивні, але все ж таки знаряддя, що допомагали їм у побутi. Жили вони невеличкими групами, вміли полювати на невеликих тварин, виготовляти примітивне знаряддя з камння та кісток.

200—35 тис. років тому існувала ще одна гілка первісних людей, котрих називають неандертальцями, бо їхні рештки вперше були знайдені в долині Неандерталь поблизу Дюссельдорфу в Німеччині. Потім археологічні знахідки підтвердили існування неандертальців не тільки у Європі, а ще й в Азії i Африці. Вважають, що під час вели­кого зледеніння, тікаючи від холоду, вони відійшли з Європи на південь.

Неандертальці були дуже сильними, а їхнє тіло — масивним i незграбним. Вони мали доволі великий мозок, десь 1400—1600 см³. Про їхній розвинений інтелект свідчить досить велике розмаїття кам'яних знарядь. Ix нараховують понад 60 видів. Досить досконалою була й техніка їх виготовлення. Наприклад, щоб зробити наконечник для списа, неандертальцю треба було зробити 111 точно вивірених ударів.

         Під час полювання ці люди могли завалити північного оленя, носорога, бізона i навіть мамонта, використовуючи свою зброю i мисливські навички. Вони вміли розпалювати i підтримувати вогонь у печерах, де жили, а також здійснювали обряди поховання, турбувалися про старих та івалідів, що свідчить про високий рівень розумового розвитку.

Але більше за вcix схожі на сучасну людину кроманьйонці, які жили приблизно 40—10 тисяч років тому. Вперше сліди їхньої присутності були знайдені у rpoтi Кро-Маньон на території Франції 1868 року. Пізніше рештки кроманьйонців було знайдено на вcix кон­тинентах, за винятком Антарктиди.

Саме кроманьйонців вважають можливими предками сучасних людей. Тому їх відносять до роду Homo sapiens (Гомо сапиенс), що у перекладі з латині означає «Людина розумна». Ці\\\ прадавні люди були високими, до 190 сантиметрів на зріст, з гнучким тілом i доволі красивим, у сучасному розумінні, обличчям. Мозок кроманьйонців досягав 1800 см³. Це дуже вплинуло на їх розумовий розвиток. 

Вони жили громадами, що свідчить про значний суспільний розвиток у порівнянні з попередниками. Кроманьйонці творили магічні обря­ди, зокрема, виконували певні дії, щоб полю­вання було вдалим. Наприклад, малювали на стінах печер тварин, проткнутих списами. Вони також використовували загінне полювання, під час якого заганяли звірів у яри або у спеціально зроблені  огорожі. Кроманьйонські вироби з каміння i кісток відрізнялися особ­ливою досконалістю. Серед них були гачки для ловлі риби, гарпуни i навіть прикраси. Загальна ж кількість знайдених предметів, що належали кроманьйонцям, сягає 100 найменувань. А ще кроманьйонці навчилися шити одяг зі шкіри i навіть будувати житло з каміння i рити землянки, хоча багато громад ще жили к печерах. Але особливе враження складає мистецтво кроманйонців: дрібні глиняні і камінні статуетки , вишивки бусами на одязі, орнаменти, викарбувані на знаряддях, розписи, які вони робили на стінах печер. Серед них особливо відомі шедеври, знайдені у печерах Алтаміра в Іспанії та Ласко у Франції.

Матеріал дитячої енциклопедії "Дітям про все на світі".