З розповіді одного з давніх мандрівників до наших днів дійшли свідчення, що дрібних островів на Великому Лузі налічувалося понад 10 000. Вони були вкриті такою густою травою,таким непроглядним очеретом, що взимку сніг падав, та не досягав землі і утворював велику снігову шапку. Коні, розгортаючи сніг копитами, могли пастися цілу зиму. Влітку трава була такою соковитою та високою, що з неї видно було лише голови коней, а від волів виднілися тільки роги.
Більшість істориків схиляються до думки, що Вишневецький намагався вести переговори, які були спрямовані проти Сигізмунда ІІ, бо Польща, як і інші сусіди України, не бажала її незалежності.
Можливо, Вишневецький хотів натякнути польському королю, що може перейти на бік султана, якщо поляки не будуть його підтримувати.
Важко пояснити, чому султан приймав Вишневецького як дорогого гостя. Відомо також, що султан приймав гетьмана як гідного противника і бажав бачити на своєму боці.
Вишневецький наказав козакам оббивати човни замість дощок буйволячими шкурами. Це нововведення мало важливе значення: човни ставали значно легшими, оскільки козакам нерідко доводилося переносити їх суходолом.
Човни стали називатися байдами, а Вишневецькому дали прізвисько "Байда".
За іншим, зовсім легендарним, свідченням "турки вийняли ще у живого Вишневецького серце з грудей, порізали на безліч шматочків і, поділивши між собою, з'їли, сподіваючись заразитися такою ж мужністю та хоробрістю, якою відзначався все життя безстрашний Вишневецький".
З літописів відомо, що запорозькі козаки під час походів на турків іноді раптово з'являлися з дна моря, чим наводили жах на бусурманів.
Історики припускають, що козаки користувалися "підводними човнами". На жаль, ніяких креслень та малюнків цих човнів історія не зберегла. Існують лише численні письмові джерела, які підтверджують цей факт. На основі документів учені припускають, що запорозькі козаки обшивали гребні човни шкурою, накривали герметичною палубою, над нею встановлювали вертикальну трубу, яка під час опускання під воду забезпечувала доступ повітря та спостереження за горизонтом. Але така конструкція козацьких "підводок" - лише припущення.
Існують свідчення, що у 1606 році Петра Конашевича-Сагайдачного вперше обрали кошовим ( гетьманом). Та перше гетьманування було коротким. Через дуже сувору розправу над "неслухняними" козаками його скинули з цієї посади.
Конашевич - родове прізвище Петра, а Сагайдачний - прізвисько, дане козаками. Сагайдак - зброя воїна-лучника, який за хвилину випускав понад 10 стріл. Середня дальність польоту стріли становила від 200 до 500 кроків. Коли воїн стріляв з коня, то політ стріли збільшувався майже вдвічі.
Петро з дитинства "привчався натягати лук, зброї й коня з рук не випускав" і був влучним стрільцем. Тому й отримав таке прізвисько.
З неволі Богдана Хмельницького викупила мати (перебував у неволі на одній із галер турецького флоту). За іншими джерелами - запорожці обміняли його на турецьких бранців.
Будучи великим землевласником, Іван Скоропадський , аби завоювати прихильність найбільш впливових і заможних осіб, роздав приблизно 100 маєтків з трьома тисячами дворів разом з селянами і міщанами.
Немає коментарів:
Дописати коментар